Середа, 20.09.2017, 06:53
Вітаю Вас Гість | RSS

Яготинський історичний музей

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Тарас Шевченко: шляхами Яготинщини

Тарас Шевченко: шляхами Яготинщини

Що ми знаємо про Тараса Шевченка? Окрім того, звісно, що Великий поет, автор Кобзаря, художник. Як правило, наші з вами знання про Кобзаря у переважній більшості обмежуються енциклопедичними відомостями про основні віхи життя Тараса Григоровича та сюжети найвідоміших його творів із шкільної програми.

Далеко не всі знають і про так звані Шевченківські дні, що традиційно відзначаються на початку березня: поет народився 9 березня 1814 року, а помер 10 березня 1861 року. І зовсім мало кому відомо про Шевченкове перебування на Київщині, у Яготинському районі, його дружбу з місцевим дворянством, симпатії місцевим панночкам, тощо.

Не плекаючи жодних ілюзій щодо свого внеску в освіченість співгромадян, зовсім не беручи на себе таку місію, тим не менше вважаємо, що сьогоднішня оповідь про перебування Тараса Шевченка на Київщині – це наша данина пам’яті поета, маленька частка у популяризацію його творчості.

http://h.ua/story/261450/


«Флігель Тараса Шевченка» у Яготині

Про перебування Шевченка в Яготині сьогодні нагадує Музей «Флігель Тараса Шевченка». У XIX ст. цей будинок входив до архітектурного ансамблю князя М. Рєпніна і використовувався як готель для приїжджих гостей. Саме в цьому флігелі зупинявся Тарас Шевченко під час перебування в Яготині. З першого приїзду 2 липня 1843 року і всі інші дні його гостювання у князівському маєтку Рєпніна вчорашнього кріпака тепло приймали в цій шановній родині. Шевченкові був відведений будинок-флігель князівського палацу, стіни якого він прикрасив власними малюнками.

Довгий час на цьому місці стояла почорніла руїна, поки за відбудову не взялися справжні патріоти Яготинського краю. Понад двадцять років відроджували й відбудовували цей будинок. І лише у вересні 2003 року гордо піднявся і відкрив двері для відвідувачів Музей «Флігель Тараса Шевченка».

Перебування Шевченка в Яготині позитивно вплинуло на розвиток його творчості. Тут Великий Кобзар написав поему «Тризна», записав народні пісні: «Соколе мій, чоловіче», «Ворони клюють». З мистецьких творів Тараса Шевченка, виконаних у Яготині, відомі дві копії портрета князя М. Рєпніна, роботи Й. Горнунга (саме це стало однією з причин першого приїзду), груповий портрет онуків князя, а також графічний автопортрет 1843 року та малюнок із серії «Шевченко малює селянський двір».

Автопортрет і «Тризну» з присвятою «Душе с прекрасным назначеньем...» Шевченко подарував доньці князя Рєпніна Варварі Миколаївні. Саме їй щороку писав поет із далекого заслання.

Експозиція Музею «Флігель Тараса Шевченка» відтворює інтер’єр будинку періоду проживання в ньому Т. Шевченка.

Шевченко і Закревські

У 1843 році разом зі своїм другом Євгеном Гребінкою Тарас Шевченко приїхав із Петербурга на Яготинщину. З родиною Закревських, якій на той час належали навколишні села, молодий поет познайомився саме завдяки Є. Гребінці на балу у старої поміщиці Тетяни Волховської у сусідньому Драбівському повіті (сьогодні – Черкаська область). Після знайомства Т. Шевченко став частим гостем у маєтках братів Платона та Віктора Закревських у селах Березова Рудка та Лемешівка.

На той час Закревські уже були знайомі із творчістю молодого талановитого поета. Його «Кобзаря» привіз сюди ще один їхній спільний друг – граф Яків де Бальмен. Тож коли Тарас Григорович прибув влітку 1843 року до Березової Рудки у маєток старшого брата Платона Закревського, там його радісно і весело зустріла уся родина. Гостював Шевченко у Закревських два тижні. За цей час він дуже зблизився із молодою вродливою дружиною старого Платона Закревського – Ганною. Небайдужий до неї, Шевченко написав її портрет та присвятив на засланні два вірші: «Г. З.» («Немає гірше, як в неволі...»), «Якби зустрілися ми знову». Талановитий художник також намалював портрети Платона Закревського та їхніх дітей.

У Березову Рудку Шевченко приїздив ще кілька разів – у 1845 та 1846 роках. Але із родини Закревських поет найбільше товаришував і симпатизував молодшому братові – Віктору Закревському. Поважав його за дотепні жарти та прогресивні демократично-революційні погляди. Тож у 1844 році Шевченко прийняв запрошення і прибув у с. Лемешівку до В. Закревського на день народження. Будинок у Віктора був невеликий, тож гостей розмістили поруч – у вишневому саду. Тут Тарас Григорович знову зустрівся із Ганною Закревською, прогулювався з нею вишневим садом, каштановою алеєю понад ставом, слухав із її вуст свої вірші.

А перебуваючи під слідством у Петербурзі, вже в 1847 році Т. Шевченко напише свій славнозвісний «Садок вишневий коло хати» - на згадку про своє гостювання у Лемешівці.

Ще двома роками раніше – у 1845 році – знову ж таки тут, у маєтку Віктора Закревського, Шевченка застала трагічна звістка про загибель на війні проти черкес Якова де Бальмена. Саме тоді він написав перші рядки поеми «Кавказ», присвятивши її своєму незабутньому другові.

Про всі ці факти з історії перебування Шевченка у Березовій Рудці та Лемешівці під час екскурсії нам розповів вчитель історії Лемешівської школи Петро Гаркуша. До речі, Петро Петрович власними силами видав книгу про історію свого села, у якій детально описав усе це, а також разом з односельцями-ентузіастами узяв під свою опіку колишній будинок Віктора Закревського, у якому гостював Шевченко. Нині це напівзруйнована будівля, що потребує реконструкції і капітального ремонту. Проте допомоги на цю доброчинну справу ні держава, ні місцева влада не виділяє. Отож доводиться чоловікам все робити своїми руками та власним коштом: вже полагодили стіни та підлогу у кількох кімнатах, зібрали у односельчан та сусідів старовинні знаряддя праці – планують облаштувати та колись відкрити тут музей історії села Лемешівка. А у минулому році тут, поруч із будинком, було закладено вишневий сад – той самий, що колись надихнув Шевченка. Силами релігійних громад було висаджено понад 200 дерев!

Якби ж таким ентузіастам та хоч якусь фінансову допомогу! Бо працювати тут є над чим, роботи, як-то кажуть, непочатий край. А збереження та популяризація нашої історико-культурної спадщини – це запорука сучасного розвитку нації, її духовного становлення та зміцнення.

Категорія: Мої статті | Додав: defaultNick (07.04.2013) W
Переглядів: 1629 | Коментарі: 1 | Теги: Тарас Шевченко: шляхами Яготинщини | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0