Субота, 28.03.2020, 11:07
Вітаю Вас Гість | RSS

Яготинський історичний музей

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Музей-садиба Катерини Білокур

Музей-садиба Катерини Білокур — меморіальний музей видатної української художниці Катерини Білокур, розташований на території садиби родини Білокурів у селі Богданівці Яготинського району Київської області, де художниця прожила все своє життя (19001961).

Відкритий 1977 року.

Скульптура Катерини Білокур біля музею. Автор - Іван Білокур

Є відділом Яготинського державного історичного музею.

Адреса - с. Богданівка, вул. Катерини Білокур, 72

Телефон - (04575) 3-41-56

Завідувач музею — Ольга Олександрівна Шаповал.



З історії музею

Музей створено завдяки наполегливим зусиллям колишнього директора Яготинського державного історичного музею О.С.Непорожнього та О.К.Білокур.

Перший запис при відкритті музею зроблено рукою Олеся Гончара 26 листопада 1977 р.

З експозиції

Експозиційна площа - 77 м².

Музей має близько 500 експонатів.

Богданівський меморіал включає хатину-музей та присадибну ділянку, де ростуть дерева - сучасники художниці і встановлено мармурову паркову скульптуру - постать на повний зріст Катерини Білокур авторства її племінника Івана Білокура.

Біля хвіртки на відполірованому граніти напис: "Вклонімося землі, де жила й працювала Катерина Білокур. Звідси, з біленької селянської хати, рушила у великі світи творчість народної художниці, пішла до людей її малярська поезія. Бережімо святиню!”.

Навколо хати - плетений тин (такий, як і був за життя художниці), біля хати - 115-річний в‘яз.

Інтер'єр хати виглядає так, як за життя Катерини Білокур. Її меблі — довгі лави попід стінами, столи, ліжко, скриня. Як і багато років тому, вони стоять на своїх місцях. Документальність і точність хатнього умеблювання підтвержують два малюнки художниці, виконані олівцем.

У кімнаті, що правила за майстерню, — мольберт художниці, саморобні пензлі, тюби олійних і акварельних фарб, невеликі палітри зі скла, на яких позасихала фарба.

В експозиції музею є також оригінальні твори художниці, виконані олійними фарбами та олівцем: «У Богданівці за греблею», «Красотуля та жоржини», «Птиці», «Жоржини на синьому тлі», «Портрет жінки в зеленому корсеті» та інші.

У музеї-садибі виставлені фотографії художниці, уривки з листів, висловлювань Миколи Бажана, Олеся Гончара. Тут зібрана цікава бібліотека господині: Шевченко, Гоголь, Чернишевський, різноманітні посібники з живопису та інше.

Галерея

Майстерня Меморіальний музей-садиба Катерини Білокур.jpg Книги Меморіальний музей-садиба Катерини Білокур.jpg

















у майстерні художниці
улюблені книги мисткині


Категорія: Мої статті | Додав: defaultNick (07.04.2013)
Переглядів: 5071 | Коментарі: 2 | Теги: Музей-садиба Катерини Білокур | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 2
0
2 Валентина   [Матеріал]
Незрячим
Кажуть, ховаюсь в хатину,
Допуску людям нема.
Хоч би й за гроші хлопчину
Ставлю на варті – дарма!
Шепчуться рідні і близькі:
Бач, он чарує своїм.
А їй би із столу огризки,
В світі недобрім, сліпім;
А їй би не крякали круки
Через плече в дивосвіт.
Ви люди чи нелюди, люди?!
Не маєте тями – не йдіть.
До серця тулила ті квіти
І душу несла в полотно,
Щоб їм, нетямущим, прозріти,
Щоб нею пишалось село.

Гіркота

Знаменита. Добилась – художниця!
Та тільки така гіркота:
Робота сільська одно множиться,
І сварка мов та блекота.
Не мириться мати з невісткою,
А я поміж них. Боже ж мій!
І хліба кусок стане кісткою…
Так тяжко з людьми… і самій.
Коли ж малювати й радіти,
Як спокою й тиші нема?!
У хаті гарикання й діти,
То вже не майстерня – тюрма.
І ноги не хочуть ходити,
А мати – подай, принеси.
Замолоду ще не жаліла…
Прости мене, Боже, прости!

Знаменита. Її це година.
Картини по світу, «почот»…
Ковтає сльозу Катерина –
Такий наш, що зробиш, народ.

В.Розуменко-Невінчана с. Северинівка Таращанського р-ну Київської обл.

0
1 Валентина   [Матеріал]
Триптих «Талант і життя»
(Катерині Білокур)
І
Ти – дівчина, Катре, жінка-селянка.
Горшки і колиска – твоє, а ще – хлів.
Ребро від Адама… А ти – самозванка!
Безграмотна баба – і серед митців?!
Уже упеклося твоє малювання!
Кому воно треба?! Он сапка, город.
А ти у квітках своїх з самого рання!
Сполола б на грядках щирій і осот!
Он люди сміються і кажуть: «Ледащо!»
І батько лютує, і мати клене:
«Утримувать дівку стару мені нащо?
У гроб ця дитина нас зажене!»
ІІ
А може, справді я дурна?
Та як воно не покидає!
Довкола квітів дивина
До мене серцем промовляє.
Мальви-дозорці шлють привіт,
Жоржини заглядають в руки,
І сонях он сміється вслід…
А люди додають лиш муки.
Своїм теж не поясниш хист,
Вони не бачать зір і неба.
Від хлопців на слова лиш свист,
Бо іншого їм, бачиш, треба.
Як батько гримає – стерплю,
А муж – то буде перешкода.
Я долю жінки омину –
Малярство стане нагорода.
ІІІ
І фарби є, і полотно.
І квіти є, і є визнання.
Та мати хворі, і село
Загадує роботу зрання.
«Цар Колос» був, і був Париж,
Музеї, виставки... – вершина!
«Живу не розуміли лиш» –
Могла б сказати Катерина.
2018 Валентина Розуменко-Невінчана (с. Северинівка Таращанського р-ну)

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0