Відкрий невідомий Яготин

Всього 100 км від столиці. Ближче, ніж Умань. Зручне розташування – поруч з трасою Київ-Харків.

Туристичний потенціал району дуже великий.

Невелике середньо- українське місто. Озера, річка Супоть. Величезний парк. Розкішна природа. 8 унікальних музеїв в районі. Цікава історія. На всі смаки і бажання.

Тут знаходиться унікальна перлина доби палеоліту. Археологічна пам*ятка України – "Добранічівська стоянка”- первісне людське житло. Вік стоянки – понад 12 тисяч років. Археологи постійно знаходять сліди поселень більш пізнього періоду на берегах Сувої, які представлені в експозиції музеїв.

Місто Яготин козацьке поселення.

1616 року тут було 100 дворів, з яких половина були козацькі. У часи визвольної війни 1648-1654 року Яготин став сотенним містом Переяславського полку і називався так аж до скасування гетьманства.

В першій половині XVIII століття, хуторами навколо Яготина володіли козацькі страшини І. Суліма, П.Горленко, Г.Іваненко. В сучасних назвах сіл Яготинського району й досі збереглися ці імена.

Під час правління Єлизавети Петрівни, Яготин з хуторами переходить до гетьмана Кирила Розумовського. Існує версія, що Кирило Розумовський придбав це містечко у онука Семена Палія Василя Танковського.

Як би там не було, після зміни господаря у місті відбулися великі зрушення.

Зачарований місцевою красою, гетьман почав тут розбудовувати маєток. З будівництвом розвивалося й економічне життя Яготина. В ці часи було закладено шовковичну плантацію,панчишну фабрику, почалося виробництво суконної мануфактури.

І найбільше диво-дивне – водяний млин і гребля.

"Греблю для штучного озера можна порівняти з грабарними працями античних римлян” – писав граф І.Сіверс, перебуваючи в гостях у гетьмана Розумовського.

Після смерті Кирила Григоровича, Яготин перейшов до його сина Олексія, який перебудував садибу.

В Яготині виріс розкішний палац з флігелями, парком, теплицями, оранжереями.

Олексій Кирилович був завзятим садівником і ботаніком. В холодній Москві він зміг виростити неймовірний сад, який називали одним із чудес Росії.

Багато рослин з того саду переїхало в Розумовський парк, який став родзинкою Яготина.

1820 року Олексій Розумовський дарує маєток своїй донці Варварі, яка вийшла заміж за князя М.Г.Рєпніна-Волконського, висококультурну та шляхетну людину.

Нові господарі вели інтенсивне культурне життя. Маєток відвідували поети і прозаїки того часу. Історики залюбки проводили свій час в чудовій родинній бібліотеці, яка складалася з 30 тисяч томів. Там зберігалися книги Кирила і Олексія Розумовських, книги Рєпніних. Стіни палацу прикрашали надзвичайно цінні та прекрасні зібрання карин і гравюр першокласних європейських та російських художників, художньої бронзи, рідкісної порцеляни, кришталю, меблів.

Для своїх гостей господарі виділили окремий флігель, який чудом зберігся до сьогодення. Називають його, й досі, в честь одного із гостей - «Флігель Тараса Шевченка». Тарасові Григоровичу було двадцять дев*ять років.Молодий,талановитий, енергійний, він привертав увагу навколишнього жіноцтва. Особливо, Варвари Миколаївни Рєпніної. Вона знехтувала увагою Миколи Гоголя, який тінню супроводжував її в усіх поїздках, віддаючи перевагу молодому Шевченку. "Он одарён быть больше чем талантом, ему дан был гений».

Але, Шевченко стримано сприймав почуття княгині. Його більш полонила Ганна Закревська, дружина поміщика Платона Закревського, та Глафіра Псьол – вихованка Варвари Миколаївни, родичка Миколи Гоголя.

І все ж легковажні вчинки не заважали дружбі Варвари Рєпніной з Тарасом Шевченком. Дружні стосунки залишилися й після арешту поета.

Шевченко провів в Яготині понад три місяці. В той час з під його пера й пензля майже «вилітали» геніальні вірші та картини. Всі стіни флігелю були прикрашені малюнками Тараса Григоровича. Зараз в цьому будинку музей "Флігель Т.Г. Шевченка”.

А малюнки на стінах залишилися лише в фотографіях.

Не залишилося й самого палацу. Під час революцій його знищили. Вціліла десь сьома частина минулої величі. Зараз тут знаходиться картинна галерея Яготина, а недалеко, у парку, видніються залишки центральної частини палацу. В 80-ті роки двадцятого століття, робили розкопки фундаменту, досліджувалася навколишня територія. Настала перебудова. Грошей не вистачило. Відкопаний фундамент поглинула земля.

У однієї з партій є грандіозний план – відбудувати палац Розумовських. Але буремні політичні події сучасної України, не дозволяють достойно відродити українську пам*ять та її перлини.

Гроші поки що, виділяють на поточні ремонти та закупку автентичних речей у місцевого населення. Зараз у флігелі зберігаються родинні меблі: стільці, шафи, ліжко. В планах – закупити унікальний буфет. Нинішні господарі раритетів торгуються. Просять кілька тисяч доларів. Людська свідомість змінилася. Музей збирає гроші.

Унікальна бібліотека та картинна галерея дворян зникли.

Гувернантка Рєпніних, яка приглядала за палацом під час революції, вивезла шедеври підводами до Києва. Деякі картини знаходяться в музеях Києва. Недавно робили виставку цих речей. Це капля в морі, що залишилась від Розумовських-Рєпніних.

А унікальний парк вцілів. Як і гігантське озеро-море.

Яготин чекає своїх туристів.

Музеї розкриють не одну загадку яготинської землі, а вікова діброва нашепче таємниці роду Рєпніних та Розумовських.

Наталка Іванченко